Аналіз закордонної практики свідчить,що інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими вадами психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку,певні мовленеві відхилення, зниження слуху чи зору,нескладні опорно-рухові вади,порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект,самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками,мають сімейну підтримку,то,за умови фахового психолого-педагогічного супроводу,вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі здорових однолітків. Згідно з «Планом заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання в загальносвітніх навчальних закладах на період до 2012 року,затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року,№1482-р.», в Україні здійснюється активний пошук та впровадження ефективних шляхів соціальної взаємодії дітей,що потребують корекції психофізичного розвитку,із їхніми здоровими однолітками. Цій проблемі присвячено як фундаментальні праці науковців, так і окремі дослідження. Проте, і науковці, і практики неоднозначно оцінюють інтеграцію та інклюзію. Однією з основних причин поширення інклюзії є переважно неадекватне ставлення батьків до закладів корекційної освіти. Деякі батьки,будучи обізнаними у Світових тенденціях , наполягають на праві своєї дитини на перебуванні у звичайному дитячому садку нарівні зі своїми однолітками. Проте,батьки часто не розуміють основного змісту інклюзивної освіти. Справжня інтеграція та інклюзія передбачає обов'язковий психолого-педагогічний супровід дитини фахівцями (корекційний педагог,психолог,лікар,соціальний працівник). Без цього перебування дитини у масовому навчальному закладі набуває стихійності, формальності,яка не лише не приносить користі,а і є шкідливою для дитини, оскільки без одержання відповідної корекційної допомоги психофізичний розвиток дитини лише ускладнюється.    

     Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади,а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини,створення необхідних для неї умов, за необхідності - і допомогу, можна одержати у психолого-медико-психологічних консультаціях.Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів.Вони можуть відвідати ПМПК з власної ініціативи.Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу(педагогічну,психологічну,ме-дичну),тим легше буде структура її дефекту,тим краще вона розвиватиметься. Важливо,щоб і вихователі дошкільних закладів,і вчителі шкіл вчасно помічали проблеми поведінки дітей,труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК.Саме вони допоможуть визначити,що спричинило труднощі чи вади у розвитку дитини,привело до проблем шкільного навчання: порадять, які умови створити у сім ї, дитячому садку,школі;нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього. Приймати рішення про заклад для дитини з психофізичними вадами мають батьки разом із фахівцями ПМПК. При цьому необхідно врахувати дуже багато чинників,зокрема: 

•·        категорія аномального розвитку; 

•·        вік дитини;

•·        конкретний клінічний діагноз;

•·        наявність супутніх відхилень;

•·        стан соматичного здоров я;

•·        інтелектуальний ступінь;

•·        осбливості психічного та фізичного розвитку;

•·        потреби та можливості дитини. 

     Тобто, потрібно рекомендувати заклад з урахуванням суто індивідуальних особливостей розвитку дитини,потреб родини.
     Безсумнівно,якщо у дитини вада психофізичного розвитку не є різко вираженою,передусім для неї рекомендують інклюзивний варіат дошкільного виховання ( за наявністю у дошкільному закладі відповідних фахівців).
     Вагомого значення для правильної постановки діагнозу, вибору форми організації навчання ,реалізації індивідуального підходу набуває психолого-педагогічна характеристика на дитину,написана педагогами дитячого садка,у якому вона перебувала.Адже у процесі систематичного навчання та виховання дитини найбільш яскраво виявляються її здібності,проблеми та труднощі.До складання документу може бути залучений і психолог,якщо він систематично працював з дитиною. Зауважимо,що на дитину,яка не виховувалася у системі організованого навчання й виховання,характеристику не складають.
     Психолого-педагогічна характеристика має відповідати таким вимогам

•·        підсумок спостережень;

•·        добір фактів;

•·        систематизація фактів та висновки педагога;

•·        характер викладу;

•·        позитивні сторони дитини;

•·        індивідуальна робота з дитиною (хто проводив з фахівців);

•·        обсяг характеристики (має бути короткою,але переконливою).

У психолого-педагогічній характеристиці треба відобразити такі відомості про дитину: 

1.Загальні відомості :

•·        прізвище, ім'я, ДНЗ,група; 

•·        скільки років перебуває у ДНЗ;

•·        соціально-побутові умови у сім'ї; 

•·        у скільки років вступила до ДНЗ і як адаптувалася.

2.Засвоєння дитиною програми ДНЗ: 

•·         володіня навичками самообслуговування; 

•·         засвоєня дитиною кожного розділу пограми;

•·         рівень розвитку мовлення та орієнтації у навколишньому світі;

•·         ставлення дитини до невдач у засвоєнні знань та вмінь;

•·        види допомоги,які надавалися дитині у подоланні прогалин та труднощів,наслідки цієї допоиоги;

3.Ігрова діяльність литини:

•·        в які ігри любить грати дитина;

•·        які іграшки приваблюють і як ними користується;

•·        чи грається з іншими дітьми(вихователем);

•·        чи супроводжує свої ігри мовленням;

4.Працездатність та поведінка дитини:

•·        розуміння дитиною вимог вихователя;

•·        участь у спільній діяльності групи;

•·        стан працездатності дитини :

•·        цілеспрямованість,

•·        ступінь розвитку уваги,

•·        темп роботи,

•·        наполеглевість,

•·        доведення розпочатої роботи до завершення,

•·        що саме втомлює дитину.

5.Загальна характеристика особистості дитини:

•·        негативні та позитивні риси характеру дитини;

•·        загальний рівень розвитку;

•·        інтереси та потреби;

•·        взаємини з колективом :

•·        з ким товаришує;

•·        якщо конфліктує,то зазначати причини конфліктів.

    Підсумовуючи викладане,вихователь може зауважити своєї припущення щодо причин,які обумовлюють відставання дитини у розвитку, труднощі та прогалини у засвоєнні програми дошкільного закладу.Проте,ніяких діагнозів,навіть у вигляді припущення,педагог не формулює,оскільки вада дитини,її конкретний клінічний діагноз, встановлюють колегіально працівники ПМПК на підставі грунтовного вивчення матеріалів особової справи,картки розвитку дитини,медичних документів,малюнків дитини,психолого-педагогічної характеристики та результатів обстеження дитини.

     Якщо корекційні педагоги,практичні психологи,які спеціалізуються на корекційній роботі ,є компетентними щодо роботи з такими дітьми,то вихователі дошкільних закладів часто не мають ні психологічної, ні методичної готовності до інклюзії.

Тому у загальноосвітніх ДНЗ має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персопалу.

Наказом Міністерства освіти та науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005року №651 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів III-IV рівня акредетації,що готують фахівців за напрямком «Педагогічна освіта»,дисципліни «Основи корекційної педагогіки»,яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти.
     Досвід інших країн переконливо доводить,що для тих фахівців,які вже працюють у навчальних закладах,ефективними ланками такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари,тренінги.

      Змістом такої освіти мають бути основи корекційної педагогіки і психології,з певними методичними аспектами. Зокрема вихователі мають бути компетентними у таких питаннях:

•·        підходи держави та суспільства до організації освіти дітей,які мають вади психофізичного розвитку;

•·        основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології;

•·        особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;

•·        комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей;

•·        диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей;

•·        зміст та методи роботи з родинами вихованців.

З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:

•·        здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань,різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини,якими спричинено ці труднощі.

•·        своєчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;

•·        здійснювати індивідуальний та диферінційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;

•·        формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками,що потребують корекції психофізичного розвитку;

•·        проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.

Поза всяким сумнівом,компетентність вихователів є однією з умов ефективності дошкільної освіти.

      Результати досліджень багатьох науковців засвідчують,що розумовий, емоційний і соціальний розвиток дітей з психофізичними вадами прямо залежить від позитивного ставлення до них,їх розуміння та прийняття педагогами,батьками і здоровими дітьми.

Сприятливе соціальне та розвивальне середовище є однією з вихідних умов розв‘язання проблем інклюзивної освіти. Тому забезпечення такого середовища - одне із завдань психолого-педагогічного супроводу дітей,що потребують корекції психофізичного розвитку.

Педагоги дошкільного закладу мають передусім формувати позитивне ставлення здорових вихованців до дітей з психофізичними вадами, прийоми адекватної взаємодії, емпатії.

Ця робота здійснюється за допомогою таких методів:

•·        бесіда, 

•·        переконання, 

•·        розгляд проблемних ситуацій,

•·        сюжетно-рольові ігри,

•·        перегляд спеціально відібраних відеосюжетів.

    Оскільки дитина-дошкільник - це відзеркалення сім'ї,то відповідну роботу потрібно провести і з батьками здорових дітей,формуючи у них позитивне ставлення до перебування у групі дітей з особливими потребами.
    Отже, інклюзивна дошкільна освіта - це одна із реалій нашого життя.
     Проте потрібно пам'ятати,що її ефективність залежить від багатьох умов,головною з яких є комплексний психолого-педагогічний супровід.

 Глосарій термінів.

Інтеграція - включення дитини з вадами психофізичного розвитку в середовище здорових людей у процесі навчання, виховання, праці, проведення вільного часу.

Інклюзія - це політика й процес, що дає можливість всім дітям брати участь у всіх програмах. Головний принцип інклюзії: «Рівні можливості для кожного».

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, і передбачає навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітнього закладу з обов'язковим фаховим психолого-педагогічним супроводом.

Корекція - система педагогічних, психологічних і медичних заходів, спрямованих на послаблення і (або) подолання вад психофізичного розвитку розумово відсталих учнів у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку їхньої особистості.

•·        Корекційна освіта - освіта у спеціальних закладах (школи, класи, реалібітаційні центри), яка надається фахівцями і містить навчальний,виховний і корекційний компоненети.

•·        Корекційна педагогіка це педагогічна наука про сутність та закономірності освіти, навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями, шляхи корекції порушень їхнього психофізичного розвитку.

•·        Діти з порушеннями (вадами) психофізичного розвитку - діти, що мають фізичні і (або) психічні порушення, які відображаються на усьому психофізичному розвитку дитини і перешкоджають засвоєнню нею соціокультурного досвіду без спеціально створених умов. У якості синонімів використовують: діти, що потребують корекції психофізичного розвитку; аномальні діти; діти з особливими освітніми потребами.