ДНЗ №37
 
Счетчик посещений Counter.CO.KZ
 
 

 
 
Про дитячі страхи

ДИТЯЧІ  СТРАХИ  -  СПРАВА  ДОРОСЛИХ

 

 

страх

 

Маленькі діти часто переживають незрозумілі страхи, а дорослим про них розповідають не завжди. Коли ж розповідають, дорослі реагують по-різному: починають сміятися  чи плакати, а то й  зовсім відганяють малюка з його "вигадками". І дуже часто зовсім не розуміють, що саме ці "вигадки" зараз особливо тривожать малюка і потребують  уваги дорослих.

Позитивним є те, що малюк говорить про свої страхи, а не залякує самого себе далі, а головне - чекає допомоги від дорослого.

1.  Якщо ж дитина почала скаржитись на свої страхи, - частіше за все це свідчить про дефіцит любові та уваги з боку дорослих до неї. І в цей момент дитині потрібно, щоб її пригорнули і втішили.

2. Щоб зробити ситуацію менш напруженою, не завжди варто звертатись до спеціалістів, адже ніхто не знає краще вашу дитину, ніж ви самі. І ніхто не зможе дати їй головного - батьківську любов і турботу.

3. Необхідно самим розібратись у дитячих страхах ще й тому, що причина часто знаходиться в сімейних стосунках і проблемах. А батькам дуже важко в цьому зізнатись навіть собі. Та це просто потрібно, щоб не довести дитину до нервового напруження і зриву і  щоб не завести стосунки з нею у глухий кут.

Прояви невпевненості і нав'язливих страхів можуть з'являтися в небезпечні зламні періоди формування дитячої психіки: 2,5 - 3,5 років, 7 - 9 років і навіть у підлітковому віці, коли діти стають некерованими, неслухняними, впертими. А можуть виникнути ніби і на пустому місці, без особливих причин. Та в будь-якому випадку дитині потрібна допомога дорослих!

Одним із варіантів  вирішення проблеми дитячих страхів може бути, коли дорослий стає на місце дитини і намагається з'ясувати їх походження і причини. Дорослий разом з дитиною може ввійти у темну ванну кімнату чи розглянути тінь у коридорі, після чого дитина переконається у безпідставності своїх страхів.

Головне: показати і пояснити дитині, що відбувається насправді, адже завжди лякає невідоме і незрозуміле.

Великою помилкою буде, якщо дорослі відмахнуться від страху свого малюка і залишать його з ним наодинці. Малюк довго може переживати і тривожитись, стане знервованим, замкнеться в собі. Тривалий час він думатиме: чому батьки, які обіцяли любити і завжди захищати, тепер залишили його і не допомагають. Пізніше дитина перестане довіряти дорослим і не чекатиме від них підтримки.

! ! !   Ні в якому разі не можна дорікати дитині і називати її боягузом. Вона  шукатиме інших приятелів, яким буде доводити протилежне. Чуючи докори, дитина буде діяти наперекір своїм страхам. Не отримавши досвіду адекватного вирішення того, що її бентежить, вдаватиметься до спрямовування агресивних дій на оточуючих.

!  !  !    Пам'ятайте: лише увага до дитини, доброзичлива атмосфера та допомога у вирішенні її проблем допоможуть їй почуватися психологічно захищеною і довіряти вам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 





Back to TOP