НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ У КОЖНОГО НАРОДУ- ЙОГО ДІТИ

         Найдорожчий скарб у кожного народу - його діти, його молодь, й що свідоміше робиться громадянство, то з більшою увагою ставиться воно до виховання дітей, до забезпечення їм найкращих умов життя. Дитина взагалі уявляє з себе таку ніжну істоту, на яку впливають дуже тяжко усі несприят­ливі обставини життя як фізичні, так і моральні. Раніш держалися такої дум­ки, що виховання починається з школи, й поки дитина не має шкільного віку, доти не потребує ніякого виховання. Але за останній час психологія виясняє, що такий погляд дуже шкодливий й неправдивий, бо усі нахили дитини, її здоров'я, її характер - усе це розвивається, бере напрям і зміцнюється у перші роки життя і в 8 років вже дитина має свої сталі звички, погані чи добрі - в залежності від оточення, свою волю й свої змагання, з якими вже нелегко боротися в школі, бо легше не дати вкорінитися тому чи іншому почуттю, аніж його поборювати, коли воно уже зміцнилося. Тим-то тепер наука про виховання вимагає найбільшої уваги до самого ніжного віку дитини, вимагає, щоб утворена була навкруги така атмосфера, в якій могли б вільно розвиватися усі здібності дитини, усі її добрі почуття й нахили, й щоб не мали змоги зростати злі й негарні. Душа дитини в роки од 2 до 7 найбільш чула й вразлива й в цей час найкраще треба її плекати й пильнува­ти, щоб і серце, й воля, й розум, а також й тіло розвивалися цілком нормаль­но. Поет французький Жан Поль гарно висловився з цього приводу: "Не вечірні хмари нам дарують таку чи іншу годиноньку, а лише ранок те нам забезпечує". Коли дитячий "ранок" проходить в несприятливих обставинах, дитина виростає слабою, з хисткою волею й небезпечними нахилами. По­чаткові психічні рефлекси виявляються вже в перші тижні життя, а вихову­вати дитину починають у нас не раніше, як після 5 років, коли вже чимало психомоторних звичок певно заклалося: через те дуже тяжко виправити ті дефекти, які заклалися з дитинства. Характер дитини, - пише проф. Сікорський, відомий психолог дитячої душі, - складається не в часи пізнішого ди­тинства, а саме в ніжний вік - од 2 до 6 років". Тим-то тепер і звернено найпильнішу увагу на перше дитинство, до 8 років: в ці роки діти найбільш набираються вражіннів, і треба цим вражінням дати лад, збудити усі здібності й викликати самостійну думку, щоб обробити усі вражіння, задовольни­ти потребу активності й виховати добрі соціальні почуття. За цей період дитина пізнає більш, аніж може узнати за пізніші роки, - вона навчається координувати свої рухи й володіти ними, а також опанувати свої емоції.