Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

•     Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде  у дитячому садку.
•  Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками; гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.
•  Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
•  Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
•  Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило — восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
•  Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме. І чим докладнішою буде ваша розповідь, і чим частіше ви будете її повторювати, тим спокійніше й упевненіше почуватиметься ваш малюк, коли піде у дошкільний заклад.
•  Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено \ діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким  дорослим.
• Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
• Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.
• Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка.  Легше й швидше звикають діти, батьки яких не мають альтернативи дошкільному закладу.
• Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтеся з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку. Чим ближчими будуть ваші стосунки з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути вашій дитині. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.
• Приблизно за тиждень до першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

       Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

• Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
• Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.
• Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла вам.
• Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
• Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
• Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

     Рекомендації батькам щодо адаптаційного періоду

Чимало проблем, які виникають у ди­тини в період адаптації, можна попереди­ти завдяки роботі з батьками. її варто розпочинати задовго до приходу малюка в садочок. Доцільно провести бесіду з татом і мамою вже при оформленні ними документів дитини в дошкільну установу. Слід роз'яснити батькам загальні особли­вості перебігу адаптаційного періоду, його стресогенний вплив на дитину, вірогід­ність порушень поведінки та погіршення стану здоров'я, тривалість (2 — 3 місяці) і, головне, надати інформацію про те, що вони особисто можуть зробити для того, щоб цей період пройшов для їхньої дити­ни якомога легше.

Якщо малюка заздалегідь привчили  до режиму дня, який чекає на нього в до­шкільному закладі, якщо він уміє проситися в туалет, готовий до не протертої й різноманітної їжі, вміє гратися іграш­ками, цікавиться ними, здатен хоча б до короткочасного контакту з іншими ді­тьми, не боїться їх, з довірою ставиться до вихователя, то більшості проблем, пов'язаних з адаптацією, у нього не ви­никне. Важливо, щоб батьки усвідомлю­вали майбутні зміни; турбувались про емоційний стан, який пережи­ватиме син чи донька, залишившись без рідних; розуміли, що дитина почуватиметься впевнено, якщо вона доволі самостійна, може пев­ною мірою обслужити себе й не почуватися залежною від чужих до­рослих.

Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразни­ком, скувати його самостійність та ініціативу. Батьки, зазвичай, об­межують розмови про дитячий садок фразою: «Тобі там буде добре». А слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий пе­ребіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, а надалі ранковий емоційний стан малюка визначатиме хід усього дня в групі.

Адміністрації дитсадка слід заспокоїти батьків, запевнивши їх у тому, що поруч з їхнім малюком будуть уважні, добрі, досвідчені люди. Розповісти про вихователів, які працюють у групі, зробити акцент на їхніх достоїнствах, позитивних якостях. Провести батьків по садку, показати його, зайти до групи, познайомити з вихователями. Не варто дратуватися нескінченності батьківських запитань, про­хань, уточнень, адже вони мають привести сюди СВОЮ ДИТИНУ й довірити її вихователям та іншим фахівцям освітнього закладу.

Бажано заздалегідь ознайомити дитину з життям у дитячому садку. Дуже важливий момент — знайомство з вихователями та показ групових приміщень. Слід показати шафку, де дитина залишатиме свій одяг, ліжечко, в якому спатиме, іграшки, якими гратиметься. Якщо у малюка виникне бажання, варто дозволити йому погратись з іншими дітьми або побавитися іграшками. Важливо, щоб дитина знову захотіла прийти в садочок.

Наголосимо: для того, щоб звикання дитини до дошкільного за­кладу було максимально безболісним, треба зробити його поступо­вим. Протягом першого тижня батькам слід приводити дітей не на повний день, а на кілька годин — на прогулянку. Й лише після таких короткочасних візитів діти лишаються без мами, але ненадовго. По­тім цей час поступово збільшується. З кінця другого тижня дітей за­лишають на увесь день.

Можна рекомендувати батькам приводити дитину не лише на ранкову або денну прогулянку, а й на вечірню. Таким чином дитина встигає більше дізнатись про життя в дошкільному закладі, а голов­не — вона бачить, як за всіма дітками приходять батьки і забирають їх додому: ніхто не залишається в дитячому садку.

 

 

Етапи адаптації

 

У процесі адаптації дитини до умов ДНЗ дослідники виокремлюють кілька основних етапів:

•      «Буря» — комплекс зовнішніх впливів спричиняє бурхливу реакцію та сильне напруження дитячого організму. Підвищується збудливість, тривожність, можуть зростати агресивність, заглиблення в себе, часто спостерігаються поганий сон, апетит, настрій. Тривалість цього етапу — від 2—3 днів до 1—2 місяців;

•      «Буря затихає» — період нестійкого стану, коли дитина шукає оптимальні варіанти реагування на впливи: намагається взаємодіяти з однолітками, стає більш активною, зацікавленою, врівноваженою. Тривалість — від тижня до 2—3 місяців;

•      «Штиль» — період відносного пристосування до нових умов. Дитина починає засвоювати нову інформацію, встановлювати контакти, виявляти під час занять ініціативу. При цьому суттєво зменшується захворюваність, поліпшуються сон, апетит, настрій. Сприятливий період для розвитку всіх психічних процесів. Тривалість цього етапу — від 2—3 тижнів до 6 місяців.

                  Супровід новоприбулих дітей

У технології супроводу новоприбулих дітей «Сходинками адаптації» були враховані зазначені періоди адаптації. Окрім цього ми спостерігали й аналізували поведінку дітей ясельної групи, що дозволило виокремити й описати етапи адаптації дітей раннього віку до ДНЗ, характерні для більшості малят.

На першому етапі майже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть, немає жодного малюка, який не страждав би через роз­луку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками — плачуть, роз­лучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокій­но, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюб­леній іграшці, принесеній із дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх.

 На другому етапі діти з безлічі незнайомих дорослих виділя­ють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися,звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні ре­жимних процедур або якщо щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, за­певняє її, що мама обов'язково прийде, залучає малюка до своїх справ — просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання.

На третьому етапі діти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Малюки активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включа­ються у групові рухливі ігри й заняття.

На останньому етапі малюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зу­стрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюють­ся, кривляються, наслідуючи інших, отримуючи задоволення від таких забав. З'являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, емо­ційно співпереживають, якщо комусь боляче.

Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного інша. Дитина швидко й безболісно може адаптуватися до ДНЗ, а може надовго зупинитися на певному етапі.

                              Ступені адаптації

Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного інша. Дитина швидко й безболісно може адаптуватися до ДНЗ, а може надовго зупинитися на певному етапі.

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини можна виділити різні ступені адаптації малюка до до­шкільного закладу.

Легка (фізіологічна, природна) адаптація — поведінка дитини нормалізується протягом 10—15 днів. Дитина вливається в но­вий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в

дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі.

Середня адаптація — поведінка дитини нормалізується протя­гом 15—30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без усклад­нень; більш-менш терпимо переносить «походи» в дитячий садок, може інколи недовго поплакати. Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається.

Важка патологічна адаптація — триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви й вередування. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов'язана з неба­жанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються.

                        Причини важкої адаптації

Причинами важкої адаптації до умов дошкільного закладу можуть бути:

1. Несформованість позитивного настановлення на відвідування дошкільного закладу (буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.

2. Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми — вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.

3. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з'являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.

4. Відчуття дискомфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності.

Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду шкільного життя, а й дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам'ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.

                   Умови успішної адаптації

Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно:

1. Батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ДНЗ, адже тривога і неспокій батьків передається дітям. Відвідувати ДНЗ лише за умови, що малюк не хворіє.

2. Батькам розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй подобається, що ні, які вміння і навички сформовані, якої допомоги потребує дитина.

3. Педагогам важливо знати про методи заохочення і покарання, які використовуються в сім'ї.

4. Особливо важко переносять діти розлуку з батьками, якщо їх приводять до 8 години ранку і залишають до вечора. У перші дні відвідування дитсадка батьки не повинні залишати дитину одну, необхідно побути з нею деякий час.

5. Доцільно у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми.

6. Звиканню до нових умов сприяє можливість «інтимізувати» обстановку, принести з собою свої іграшки. Улюблена іграшка захопить увагу дитини і

допоможе їй відволіктися від розлуки із близькими. Педагоги і батьки мають умовити дитину залишити іграшку переночувати в садку і на ранок знову з нею зустрітися. Нехай іграшка ходить у ДНЗ разом із малюком щодня і знайомиться там з іншими дітьми. Батькам слід дізнатися, що з іграшкою відбувалося ь дитячому садку, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, батьки дізнаються багато про перебіг адаптації

малюка.

7. Батькам слід увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим.

Перший тиждень перебування дитини в яслах проходить дуже емоційно, тому дорослим, тим, хто оточує дитину вдо­ма та у дитсадку, потрібно запастися терпінням. Найчастіше у такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини рап­тово міняється — малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики із приводу і безпідставні, скандали, що супроводжую