КОНФЛІКТ - це відкритий вияв наявної різниці між близькими людьми. А тому, чим ближчі взаємини між людьми, тим реальнішою буде поява конфліктів.

        Прагнення будь-якою ціною уникнути конфлікту схоже на прагнення уникнути реальності. Зазвичай, у стосунках з дітьми конфлікт виникає через те, що вони не погоджуються з думкою, оцінкою, діями дорослих, що виявляється у невдоволенні, різких та грубих репліках. Заяви дітей: "Мені це не подобається", "Я так не думаю",  - не беруться до уваги.

         Розв'язання конфлікту потребує врахування й аналізу компонентів ситуації. А добрі слова, позитивне ставлення до дітей під час конфлікту значно знижують напругу. У разі назрівання конфлікту або напружених стосунків можна звернутися до дитини з проханням про будь-яку послугу. Це підкреслить її значущість і зменшить взаємне невдоволення.

        Причиною конфлікту часто стає неврахування особливостей психологічного розвитку дитини. Діти нелегко переходять з одного психологічного стану в інший. А тому не варто звертатись до дитини: "Ходімо зі мною, допоможеш мені ",- коли вона зосереджено читає книжку.

        У стосунках з дітьми дорослі мають бути послідовними у своїх діях і вимогах. Якщо судження та дії часто змінюються, то будь-яка людина перестає їх сприймати. Проте, якщо через певні обставини вимоги доводиться змінити, неодмінно слід пояснити ЧОМУ.

        Своє роздратування, негативні емоції, категоричну незгоду приховати не можна, коли діти поводять себе погано. Але гнів не має ставати основним методом виховання. Гнів неефективно і руйнівно впливає на взаємини батьків і дітей. Можливо, одного разу і можна буде розв'язати будь-яку проблему, однак надалі втрати будуть серйозніші - повага до дорослих з боку дітей втрачатиметься. Постійне роздратування може непомітно перейти у звичку, а відтак - стати негативною рисою характеру.